Фото: В.Прихід

«Великі перемовини». Чому книжки продаються менше, а Форум видавців втрачає популярність

1zahid.info

Пандемія, чи криза читання? Торік в Україні закрилось 47 книгарень. Видавці почали піднімати ціни, а українці перестали ходити на книжкові форуми.

Чому українські читачі  стали менше купувати книжок? Про це у проєкті «Великі перемовини» на «Першому Західному» дискутували:

  • Богдан Трояновський, директор видавництва «Свічадо».
  • Дмитро Сапіга, директор видавництва «Каменяр».
  • Святослав Шеремета, голова комісії з питань культури, інформаційної політики та промоції Львівської облради.
  • Ярослав Сватко, заступник голови ради Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Львівщини. 

Менше купують книжок

Богдан Трояновський: Це правда. Проблема в тому, що ми є нестандартним видавництвом, релігійним. Наше видавництво багато книжок продає через церкви. І оскільки церкви були закриті, виявилось, що ми маємо дуже великі проблеми.

Ми думали минулого року, що карантин протриває місяць-два, а далі ми будемо працювати, як звичайно. Але карантин закінчився, ми відкрились, а люди нічого не купують. І тоді постало питання: що робити? Скорочення. Бо вже далі не протягнемо. І ми почали намовляти людей, щоб вони звільнялись. Але тоді нам хтось мудро підказав: ви напишіть звернення до читачів, що у вас, мовляв, криза і ви просите їх купити книжку. Ми написали це в соцмережах ­­­─  і це спрацювало. Ми відчули дуже сильну підтримку людей, і  це нас врятувало в той найгірший період. Ми відчули, що наша праця є потрібна. Зараз ситуація є набагато кращою, як в минулому році. Церкви відкрились, ми почали більше працювати з Інтернетом. Ну і скоротили тиражі трохи.

Дмитро Сапіга: Ми працювали, працюємо і будемо працювати. Іншого наміру в нас немає. Але чи нам це вдасться ─ важко сказати. Тенденція ­­­─ не дуже оптимістична. Недавно мені довелось побувати на червоноградській книжковій толоці, то я  спостерігав, як люди ставляться до книжки. Люди просто їх не бачать. От на толоці до одного видавництва, яке було навпроти нас, і яке є дуже популярним – ніхто не підійшов. Це є дуже цікаве видавництво, але публіка ні в Червонограді, ні в  Нововолинську не цікавилась тими книжками.

Про підтримку держави

Дмитро Сапіга: На рівні влади: від Президента і до рівня об’єднаних територіальних громад (ОТГ) нас підтримують, але тільки словами. Років 10 тому, коли я працював  експертом книжкового ринку і проводив дослідження, я дізнався, що на книговидавництво Львівщина виділяла 5 мільйонів гривень. Це великі гроші, як на той час,  але я особисто цих книжок не бачив. Чи завжди та підтримка виважена і дає ефект ­­­─ думаю, що ні.

Святослав Шеремета: Львівська обласна рада вже не перший рік має програму підтримки книговидання і, власне, проводить конкурс на кращі книжки і на їх закупівлю. Цього року також був проведений конкурс. На нього було виділено 2 мільйони гривень, якими було підтримано 17 видавництв. В умовах конкурсу були чітко прописані умови, за якими видавництва обов’язково мають бути місцевими, і видання мають бути українською мовою. 

На початку року, коли приймається обласний бюджет, оголошуються обласні конкурси,  щодо книговидання також. Відтак, видавництва мають можливість подати на цей конкурс свої видання, які вже вийшли. За умовами конкурсу проводиться закупівля цих видань і потім розповсюдження. 

Наша каденція працює перший рік, тому наша комісія культури і інформаційної політики брала участь в цьому конкурсі вперше. Ми розуміємо, що конкурс є недосконалим, ми готові його вдосконалювати. Окрім того,ми повинні спільними зусиллями створювати грунт для того, щоб не тільки підтримувати книговидавництво, а й для того, щоб українці, мешканці Львівщини, почали читати. Бо якби ми не підтримували видання, якщо люди не почнуть читати – нічого не вийде.

Після того, як книжки закуповуються ­­­─ вони розповсюджуються по бібліотеках, яких по області понад 1 200, навчальних закладах, серед різних організацій. Кожна громадська організація може звернутись в нашу комісію чи управління внутрішньої політики ЛОДА з листом-клопотанням, щоб отримати книги зі списку тих, які перемогли у конкурсі.

Окрім того, є в Програмі розвитку культури стаття видатків, як закупівля книжок для бібліотек. І ми закупляємо книжки для бібліотек області. Також через обласну універсальну бібліотеку йде розповсюдження книжок по районах, селах, ОТГ.

Ми, як комісія, ставимо собі завдання, щоб створити грунт для того, щоб бібліотеки перетворити на центри життя в цих селищах і містечках. Бо наразі враження від них ­­­─ не найкращі: десь приміщення не опалюється, десь нема Інтернету. Якщо ми перетворимо їх на центри життя, це буде ще одним чинником, що переконає людей читати книжки.

Які книжки закуповуються  

Святослав Шеремета: У нас недостатньо авторів і книжок, які видаються щодо історії. Хоча я за те, щоб у нас була і історична література, і художня, і медична. Також вважаю, що є багато авторів, які прекрасні видання роблять щодо нашої історії, і які би вартувало видати, наприклад, польською мовою, щоб поляки читали про ці події і в них не було однобокого ставлення. Можливо ми внесемо певні зміни в програму і будемо робити видання іноземними мовами для популяризації українських авторів, української історії.

Дмитро Сапіга: Книжка має повернутись в ідеологічну роботу. Ми говоримо про гібридну війну, а тут гібридизація відбулась дуже потужно. Вже 5 років Держтелерадіо для видавництв спустило установку: основний напрямок діяльності державних видавництв ­­­─ комерційний. Що вона дала ­­­─ зрозуміло. Сьогодні в Україні з державних залишилось лише  6 видавництв.

Що робити, щоб люди читали

Ярослав Сватко:  Треба зорієнтувати, наприклад, школи, щоб вони  раз на чверть проводили Урок книги, куди можна запрошувати письменників, щоб діти побачили на уроці живого письменника. Як є державний орган і є державна система освіти, то  державний орган мав би якось зорієнтувати освіту. Наприклад, прийняти ухвалу про Урок книги.

Ціни на книжки і заробітки видавців

Дмитро Сапіга: Ну якщо видається 100 чи 200 примірників книги ­­­─ яка ціна може бути?

Ярослав Сватко: Хай більше читають, то будуть нижчі ціни. Тому треба організовувати зустрічі з читачами. Книжка ­­­─ це артефакт. Якщо говорити про ринок, то книжка є унікальним товаром, це не масло чи маргарин. Вона має автора. Автор є кращою ознакою книжки, аніж видавництво. Коли купуєте книжку, ви ж не дивитись яке видавництво видало, вас цікавить автор. А якщо ви ще й маєте зустріч з цим автором, то ви точно купите цю книжку, візьмете автограф. Тому треба організовувати такі зустрічі.

Богдан Трояновський: Заробіток видавництва ­­­─ приблизно 8% від собівартості. Автор може отримати від 5 до 8 %, в залежності від вартості накладу. Є також плата друкарні, оплата праці редакторів, технічних редакторів. Є ще непрямі витрати: опалення, світло і т.д. ­­­─ і все це складається у ціну книжки.  

Ярослав Сватко: З огляду на ціну оплати праці редактора і дизайнера, у нас поки що є нижча ціна, ніж на Заході. Тому що ці одноразові витрати у нас є менші, авторські гонорари теж менші. Хоча деяким авторам часто так залежиться на виданні, що вони відмовляються від авторського гонорару.

Що треба, щоб видати власну книжку

Богдан Трояновський: Є різні варіанти. Коли приходить автор - ми йому зразу говоримо, чи ми потягнемо цю книжку чи ні. І він тоді вирішує, чи він готовий на якісь умови піти.

Ярослав Сватко: В мене було, що я видавав книжку разом з Українським католицьким університетом, то гонорар автора був виплачений книжками. В нас в договорі було так написано: стільки-то книжок. Що вони робили з тими книжками ­­­─ то їхня справа. Може вони продали і отримали гроші за це.

Нині реальні тиражі книжок, які видаються: від 100 до 300 примірників.

Чи потрібен Форум видавців

Дмитро Сапіга: Він щось дає, якщо він ­­­─ Форум видавців, а не Літературний фестиваль. Треба нарешті розібратись і не влаштовувати за рахунок Форуму видавців такі собі піруети з авторами. Бо ті, хто беруть участь ­­­─ вони десь на своїх закапелках, а тут ніхто не звертає уваги на тих, що приїхали.

Не добре, коли я маю заплатити 16 тисяч гривень за 4 кв. метри і не можу десь на достойній локації представити автора. Я пригадую, як Коельйо приїхав, то всі бігали, захоплювались ним, а наприклад, Анджея Вайду, українолюба, загнали на Сихів.

Святослав Шеремета:  Цього року Львівська обласна рада виділила на форум видавців 100 тисяч гривень. Щоправда, вони нас не згадали, навіть як співорганізаторів.

Крім того, я неодноразово чув, як люди скаржилися, що на Форумі книжки не дешевші, а навіть дорожчі, як в магазинах. І тут варто задуматись видавцям.

Богдан Трояновський : Зі свого досвіду скажу, що ми один рік не зробили знижок і дуже це відчули. Чому? Бо приходить покупець і каже: «А у вас такі самі ціни як в магазині? Ну то я не буду купувати на форумі, а потім куплю в магазині». Через це ми кожен рік робимо десь 10 відсотків знижки. І воно працює, ми бачимо, що воно працює.

Дмитро Сапіга: Мені здається, якщо Львівська обласна рада допомагає Форуму, то вже пора, щоб там була якась така львівська локація, де була б присутня львівська книжка. Хай там виставляється, хай там будуть презентації. Я вже це пропонував, це все погоджувалось з Олександрою Коваль, але нічого далі не робилось.

Підготувала Вікторія Прихід, за матеріалами програми «Великі перемовини» на «Першому Західному».

Читайте також