Фото: wordpress.com

Мар'яна Савка: Мені ніколи не хотілось вийти з цього бізнесу

1zahid.info

Співзасновниця «Видавництва Старого Лева» розповіла про те, чи легко займатись книговидавництвом в Україні.

Мар'яна Савка є українською поетесою, дитячою письменницею, головною редакторкою і співзасновницею «Видавництва Старого Лева». В програмі «Інтерв'ю на «Першому Західному» вона розповіла про те, чи можна розбагатіти в Україні на видавництві книжок та чому російські книжки і досі витісняють вітчизняні з ринку.

– Віктор Біщук, ведучий: Яка книга у вас розкрита на столі, в смартфоні чи електронній читалці?

Я читаю зараз книгу «Кактус» Видавництва Старого Лева (ВСЛ). Це про жінку, яка була дуже закритою і колючою, і в кінці вона спізнала кохання і розцвіла.

– А за яким принципом ви обираєте книжки для себе, для душі, почитати?

Оскільки я головний редактор видавництва, я читаю багато книжок. Часу для душі залишається не так багато. Але я люблю літературу, яка трохи розслабляє. Зрештою, як і фільми. Хороші історії, скажімо так.

– 13 грудня минає 20 років з дня заснування «Видавництва Старого Лева». Про що треба було думати, щоб в 2001 році в Україні, при відомій економічній ситуації, надумати робити бізнес на книговиданні?

Треба нічого не мати в голові, щоб це робити. Це, швидше, була емоційна річ. Ми не стільки думали,  як відчували, що ми це маємо робити. Тому, що хотілося почати свою справу. І оскільки я, і Юрко Чопик, з яким ми засновували видавництво, дуже любили дитячі книжки, то вирішили зробити щось таке. От Малкович (засновник видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА - ред.)робить класні дитячі книжки, чому ми не можемо? І так ми розпочали дитяче видавництво. І років 10 ми працювали виключно як дитяче видавництво. І тільки з 2012 року ми розпочали робити дорослі книжки.

– 20 років для видавничого бізнесу, для будь-якого бізнесу – це величезний шлях. А коли було найважче?

В 2009 році. Це були роки, коли нас накрила фінансово-економічна криза і це був момент, коли ми майже згорнулись і закрили видавництво. Ми думали, що робити  і ми знайшли інвестора – компанію «Фест», з якою почали новий шлях. А потім через рік Юрко вийшов з засновників і директором видавництва став Микола Шейко. Ми створили нову команду і почався новий період.

– А скільки разів за 20 років вас відвідувала думка, що, мабуть, не варто це все було починати?

Я думаю, вона мене не відвідувала. Навіть попри те, що було складно, мені ніколи не хотілось вийти з цього бізнесу. Мені приємно було дивитись, як зростають діти на наших книжках, як дорослі реагують, як видавництво набуває формату родинного видавництва.  Мені подобалась ідея, що видавництво – це не тільки книжки, це величезна спільнота. І ти можеш щораз розширювати, масштабувати цю спільноту.

– Скільки зараз людей працює в ВСЛ?

Понад сотня. З них лише у Львові – може, 60. Це люди, які працюють в офісі і наших книгарнях, які є у Львові, Києві, Дніпрі, Одесі. І ми збираємось розвивати цей рух далі. Дуже залежить від ініціативних людей на місцях. Це була б найкраща ідея, якби це була франшиза, але над цим теж треба працювати.

                            Прибутки у книговидавництві

– Як в книжковому бізнесі визначити прибутковість, успішність: це певний  обсяг продажу книжок, чи це – знайти книжку, яка стане бестселером?

Требу було дуже довго йти до цього. Прибуток у нас з'явився тільки в 2015 році.

– А за що ви жили, даруйте, увесь цей час?

 Це складний шлях, який проходять більшість видавців, особливо в той період, який ми розпочинали. Все, що ти заробляєш – тут же витрачаєш. Потім залучаєш всі можливі кошти родичів, шукаєш спонсорську підтримку, висиш на волосинці… Потім були якісь підтримки від держави. Після Помаранчевої революції  у нас закупили «Країну Мумі-тролів» 17 тисяч примірників. І ми ці гроші зразу ж витратили на створення нових книг.

Напевно, для того, щоб отримувати прибуток швидше, нам треба було мати свій капітал. Для того, щоб створити команду, певні важливі ланки в цій команді, наприклад, відділ промо чи маркетингу. Це потрібно, щоб стати відомими і почати продавати книжки. На початку дуже важко малому видавцеві, навіть створюючи прекрасні книги, увійти в рітейл.

– А яка книжка принесла найбільший прибуток?

Я думаю, це книга-розмальовка «Чарівний світ» Джоанни Басворт. Ще один наш бестселер – «Пес на ім'я Мані».

– А є якась межа: скільки примірників книжки треба продати, щоб вона почала приносити прибуток?

Ми собі умовно ділимо книги 10-тисячним тиражем, які точно окупні і в нас чимало таких в лінійці. Але є книги, перший тираж яких є окупний, бо не було багато вкладень  – все залежить від того, скільки ми в неї вкладемо. Якщо це дороге оформлення – то це одна історія. Ми повинні ще розуміти, що книжки в Україні мають занижені ціни відносно до вартості процесів і матеріалів.

– В розмові перед інтерв'ю, ви промовились, що середня вартість книжки – 200 гривень, то скільки би вона мали коштувати?

Ну хоча би 250.Треба якось людей підготувати до того, що книжки насправді є дорожчими, аніж вони їх купують. Можливо деякі видавництва вже дорівняли ціни до рівня своїх витрат, а в нас, у ВСЛ, можна вартість ще піднімати і піднімати. Ми намагаємось триматись коридорів, щоб книга справді продавалась.  

– Все-таки, яку книгу ви продали з найбільшим тиражем? Який це тираж?

Я не пам’ятаю точно, але Джоанну Басворт ми продали понад  150 тисяч примірників.

–Це напевно, унікальний для України тираж?     

Ні, не унікальний. Я знаю, що є більші тиражі, але там інша маркетингова історія.

                    Як формується ціна книжки

–З чого складається ціна книги?

По-перше, затрачені кошти на виробничі процеси: це до друкарська підготовка і друк. Якщо говорити про додрукарську підготовку, то в книзі, крім тексту, є редагування, коректура, дизайн книги, верстка. А потім, вже в процесах поліграфічних – це папір, фарби, технологічні процеси. І от з цього року поліграфічні процеси зростали в ціні 6 разів. Зростає постійно вартість паперу. Це пов’язано з пандемією дуже сильно, бо більшість паперу йшла з Китаю, зросла вартість логістики. І  у зв’язку з тим, що у нас є затримки паперу, збільшився цикл друку книжок – ми довше їх чекаємо з друкарні.

–Це правда, що в Україні не виробляють паперу?

Правда. Україна навіть офісного паперу не друкує. Все це ми закуповуємо.

–Не думали зайнятись цим бізнесом?

Ні. Цей ринок вимагає неймовірних інвестицій. Друкарня так само вимагає великих інвестицій, а ринок паперу – тим паче.

– Скільки з 200 гривень вартості книжки займає додрукарська підготовка, друк і маркетинг?

Треба ще розуміти, що видавець віддає книжки в мережі з великим знижками, бо його контрагент ставить свою націнку. Тому, що більше ми маємо продажів через мережі – тим менше ми отримуємо в результаті. Тому видавці дуже зацікавлені в прямих продажах. Вони зацікавлені у власних інтернет-ресурсах, у власних книгарнях, виставках.  Але відкриття книгарень тягне за собою оренди, видатки на зарплату продавцям, тому, фактично, дуже мало видавців готові вкладатись в розвиток своїх книгарень. Тому коли ми говоримо про загальну ціну, то мусимо відняти 30-40%. Буває навіть так, що в деяких книжках в нас залишається маржа, скажімо так, 10%. Тобто, це маломаржинальний бізнес, за рахунок того, що ціна мала. Креативний клас хоче більші зарплати, але для того щоб більше заробляти ,треба, щоб ціна книги була більша і більше продавати.

– Ви спостерігаєте за ринком? Як визначаєте, що можна ціну піднімати? А загалом українці стали купувати більше книжок?

Ні, не стали. Приблизно стільки ж купують. Аудиторія читацька не зростає. Власне, цей спосіб дати тисячу гривень на книжки чи інший культурний продукт – один з дієвих чинників, які можуть допомогти людям прийняти рішення: чи їм потрібна ця книжка, бо в них з'явились «халявні» тисяча гривень.

– Ви чекаєте напливи покупців у зв’язку з виплатою тисячі гривень за вакцинацію?

Зараз дуже гарний сезон, перед Миколаєм, Різдвяними святами, люди купують книжки.

– Книгарня-кав'ярня – це про продаж кави чи про продаж книжок? Наскільки більше продається книжок в кав'ярні ніж, в звичайній книгарні.

Це насамперед про створення такого майданчика, де люди зустрічаються, розмовляють. Але знову ж таки, це приходять люди, які зацікавлені в книжках, але можуть посидіти, відпочити, порефлексувати.

– З 10-ти осіб, які заходять туди – скільки з них купують книжки, а скільки просто прийшли погортати книжку і попити кави?

Це не означає, що якщо вони сьогодні просто погортали книжку, то завтра вони її не куплять. Кілька днів тому я була консультантом в книгарні, тому, що в нас було день народження видавництва. Я спостерігала таку річ: люди приходять, дивляться книжку, закривають її і кажуть, що прийдуть післязавтра, коли буде зарплата.

Нам важливо напрацювати велику кількість клієнтів. В нас приходять, п'ють каву і вряди-годи купують книжки, такі собі фрілансери, які приходять з комп’ютером, сидять, але це добре, бо це створення такого затишку. Не так, що ти заходиш в книгарню, а там – прилавки, прилавки,  сюди заходиш – тут люди живуть.   

                   Конкуренція з російською книжкою

– Останнім часом я часто читаю коментарі експертів, що після такого умовного ренесансу 2014-2015 років, коли була введена заборона на ввезення російських книжок, російськомовна книжка починає відвойовувати свої позиції на ринку України. Чи відчуваєте, що російськомовна книжка є конкурентом українській книжці?

Російський ринок завжди намагається відвоювати Україну як поле для свого впливу. Після 2014 року, коли було закриття кордонів для російських книжок , відкрилось вікно можливостей для українських видавців. І вони досить добре спрацювали в цей момент. Це був поштовх до того, щоб з'явились нові перекладні книжки, нові жанри: це був розвиток нон-фікшн, спеціалізованої літератури, перекладних бестселерів.

Але мені здається, що обмежуючи український ринок, ми, в певний спосіб наступаємо на права, особливо, коли це стосується вузькоспеціалізованої літератури. Але тут з'явились лазівки, коли можна було масово ввести комерційний продукт в Україну, з'явилась можливість ліцензувати. Ліцензував Комітет Держкомтелерадіо, там була величезна кількість книжок, дозволена для ввезення.

Тому зараз ситуація змінюється. Як на мене, настає такий момент, коли ми маємо подумати, чи не варто накласти жорсткіші бар'єри для того, щоб російський інформаційний продукт не впливав на Україну, адже ми маємо небезпечного агресора поруч з Україною. Можливо, це час, щоб вводити якісь нові санкції.

– Ви, як видавець, відчуваєте, що конкуренція з боку російських видавців посилилась в Україні?

Я не можу цього сказати, що відчуваю цю конкуренцію. Але бачу, що на інтернет-ресурсах, в деяких книжкових мережах, досить багато є російських книжок. А ще більше є контрафактних книжок, які видані без всяких ліцензій.

– Я чув опонентів державного втручання в книжковий ринок, що це вбиває конкуренцію, а конкуренція – це якісь книжки. Що ви думаєте з цього приводу?

Я можу віддзеркалити цю ситуацію на радіоефір. Якщо би не було квот, то українська би музика просто не пробилась. Тому що вона постійно була б неформатом. Якщо говорити про конкуренцію з російськими книжками, то нехай українці конкурують між собою. Це я розумію, конкуренція. Бо зараз нема тих часів, коли на ринку неможливо знайти якісний продукт. Зараз кожне видавництво може похвалитись якісними книжками. Інколи ми конкуруємо за купівлю прав на якийсь бестселер, і в аукціоні беруть участь кілька видавців і дуже сильно піднімають вартість прав в Україні за іноземний бестселер. Якщо хтось із українських видавців готовий платити 3 тисячі євро за купівлю прав якоїсь книжки – то це ситуація конкурентності.

– Скільки ви найбільше заплатили за права видання книжки?

25 тисяч доларів. Але це за серію. Американцям.

– Ви маєте права на видання книжки творів Террі Прачетта. Важко було переконати власника прав на його книжки, звернути увагу на Україну?

Його правовласники були зацікавлені, щоб Україна купувала якнайбільше його книжок. Я вам скажу, що я колись його зустріла, коли він ще був живий, на літературному фестивалі в Единбургу. Я на той момент не читала його книжок. І ходив такий дядько, смішний, з бородою і в капелюсі. І я зараз думаю, яка це іронія долі:  я ж могла тоді підійти до нього і сказати: «Террі, я могла би вас видавати», але – ні.

– В якій темі треба писати, щоб видати супербестселер в Україні?

Нехай це була лав-сторі, але з цікавим сюжетом. Це може бути історична драма, навіть родинна сага.

– Тобто, все-таки художня література?

Я думаю, що це все-таки художня література має більші шанси. Хоча є історія з книгою архівних документів про Василя Стуса (книга Вахтанга Кіпіані-ред.)

– ТОП-5 книжок від Мар'яни Савки на 2022 рік?

В наступному році ми сподіваємося на нову книжку Доржа Бату. Ми плануємо також видавати нову книжку Елізабет Гілберт. Очікуємо також книгу Іларіона Павлюка.

– Комерційно найуспішніший письменник України?

Не тут.

За матеріалами програми «Інтерв  на «Першому Західному» підготувала Вікторія Прихід

 

Читайте також